І знову про Шевченка…

Хто краще скаже про людину, ніж вона сама? Тому цього року вирішили послухати, про що писав у 1857 році рядовий Шевченко у своєму щоденнику. Жодного пафосу, просто буденні справи: зламався перочиний ніж, приїзд начальства, муштра, куплений у денщика чайник, плани на майбутнє… 

Коли слухаєш уривки, які декламують ліцеїсти, то перед тобою не постамент, а жива людина, єдине бажання якої вирватися на волю. Він одержує звістку про своє можливе звільнення. Чи це правда? І коли ж прибуде наказ?  Це питання  починає краяти душу і серце. А щоб остаточно не втратити себе як особистість, як митця в очікуванні такої довгожданої свободи, зшиває аркуші паперу й починає вести щоденник. Пише російською мовою. Це потім записи будуть перекладені українською.

Червень 1857 року

Перша дата — 12 червня 1857 рік.  Читає учень 11-ХБ класу Владислав Єфремов:  «Первое замечательное происшествие, которое я вношу в мои записки, суть следующее. Обрезывая сию первую тетрадь для помянутых записок, я сломал перочинный нож».   https://youtu.be/6n-Dn8_hca8 

Другий запис від 13 червня 1857 року (українською мовою) читає учениця 9-М класу Віталіна Бондаренко. «Пройдімо повз моє минуле, лукава пам’яте моя! Не скаламутьмо серця щирого друга недостойним спогадом, забудьмо й простімо темних мучителів наших, як простив милосердний Чоловіколюбець своїх жорстоких розпинателів!» https://youtu.be/YpFBO-gOFW4

З третього епізода від 14 червня 1857 року (читає учень 11-ХБ Андрій Шендеровський) ми дізнаємося , що «офицеры, которым отдано все, все человеческие права и привилегии, чем же они разнятся от бедняка солдата? (Я говорю о Новопетровском гарнизоне.) Ничем они, бедные, не разнятся, кроме мундира». https://youtu.be/jawqnnt76RU

Четвертий запис датується 17 червня 1857 року.  Читає його учениця 11-ХБ класу Олена Утємішева. Четверта ранку. Шевченку віднедавна дозволено приходити нагород, де він насолоджується самотою. Всі його думки поглинула свобода й дорога. https://youtu.be/9XYmF_a7dO8

Ілля Булдаков, учень 9-М класу, представляє запис від  18 червня 1857 року. Це п’ятий з десяти епізодів. «Как быстро и горячо исполняется приказание арестовать, так, напротив, вяло и холодно исполняется приказание освободить. А воля одного и того же лица. Исполнители одни и те же. Отчего же эта разница?» https://youtu.be/Ka1nh_IYCBg

Слухаючи запис від 25 червня 1857 року у виконанні учня 11-ХБ класу Рибіцького Іллі, ви дізнаєтесь про те, як свободолюбива людина може «перетворитися в ніщо». https://youtu.be/ahhJ9IHgpig

Олександр Бучков (запис від 26 червня 1857 року) розповість, чому Шевченко вирішив стати гравером: «Сколько изящнейших произведений, доступных только багачам, коптилось бы в мрачных галереях без твоего чудотворного резца? Божественное призвание гравера!» https://youtu.be/pXGWUK6ciYg

Епізод вісім (запис від 30 червня 1857 року)  у виконанні учениці 11-ХБ класу Діани Колалби. Виявляється, «щоб надати більше принадности своїй самоті, [Шевченко] постановив завести собі мідний чайник». Дрібниця?  «Від початку весни … переслідує ця мила непишна вигадка». https://youtu.be/No_sXld7wY8

Липень 1857 року

Запис від 1 липня 1857 року. Читає учениця 11-ХБ класу Ярослава Клєб. «Я, нікчемний замазура, на крилах перелетів до чарівних заль Академії Мистецтв. І що ж я робив?  Дивно й подумати…»  https://youtu.be/u34pCthbG24

І нарешті десятий епізод, підготовлений ученицею 11-ХБ класу Дариною Братаєвою — запис  від 26 липня 1857 року. Чернетка листа графу Федору Петровичу Толстому від вдячного «художника Шевченка». «Я не мог себе отказать в радости подписать под этим черновым письмом «художник Т. Шевченко». В продолжение 10 лет я писался и подписывался «рядовой Т. Шевченко». И сегодня в первый раз написал я это душу радующее звание».  https://youtu.be/VNy0_7EmV9k

Приємного перегляду!