Ти – мрія, казка, райдуга з небес.

Ти – мрія, казка, райдуга з небес.

Душа твоя вогонь і лід єднає.

То мовчазна, то голос твій бринить,

Як пісня солов’я , що над землею тане.

Ти – ідол, ти – богиня, ти – кумир,

Ти та, кого в сонетах прославляли

Ронсар, Петрарка, Данте і Шекспір

Перед тобою голови схиляли.

Ти таємниця, загадка, сезам,

Що не відкриється нікому і ніколи.

Ти та, для кого рубаї писав Хаям.

В очах твоїх сльоза і усмішка мадонни.

Але, ким не була б, яку ти не наділа б маску,

Хто покохав тебе, той вмить потрапить в казку.

Переклад

Ты – женщина. Ты – чудо из чудес.

Ты можешь погубить и возродить из пепла,

Одним лишь взглядом сердце оживить…

О, только б красота  твоя не меркла.

Ты – идол. Ты – мечта. Ты – радуга с небес,

Пугаешь и манишь в неведомые дали.

И Данте, и Ронсар, Петрарка и Шекспир

Ведь именно тебе сонеты посвящали.

Прозрачна, как роса, и, словно ночь, темна.

То холод, то огонь в душе твоей пылает.

То молчалива ты, задумчива, горда,

То голос, как свирель, поет, не умолкает.

Но кто б ты не была, какую не надела б маску,

Кто полюбил тебя,  тот попадает в сказку.