Наголос. Рими вам як допомога.

Готуємося до ЗНО, але не тільки. Просто удосконалюємо своє мовлення. Вчитися ніколи не пізно і не треба соромитися того, що не все знаєш, що можеш помилятися, хоча ти, учитель, здавалось, на це не маєш права. Особисто мене (може, у колег по-іншому) завдання з вибором правильно чи помилково поставленого наголосу час від часу заводять у ступор. Ніби все життя говорив фартух, а виявляється — треба фартух . Так що теза про те, що вчитель — це вічний учень, в даному випадку спрацьовує на 100 відсотків. Цього року ми з моїми учнями 10 класу почали не просто зазубрювати слова, а придумували з ними двовірші. Ця робота буде тривати, але ось те, що вже напрацьовано. Користуйтесь.  

Ремонт комп’ютера багаторазовий

Незабаром зробить мені зрив нервовий. 

Й бородавки на спині

У кішки очі бурштинові,

Трохи хитрі, загадкові.

Розлився благовіст навколо –

Збираймося, пора до школи.

Твої вірші – найгірші.

Уродила горошина

Маленька, наче порошина.

Долини наче вишивані,

Дощем рясним поливані.

Усередині хатини

Стеля повна павутини.

Гуртожиток новий відкрився

Старий навіки зачинився.

Дано нам лише одно –

Добре скласти ЗНО.

Вимагає князь данину –

Оксамитову тканину.

Короля Людовіка підданий

Наказ одержав довгожданий.

Підданий корозії метал

Зіпсував мій п’єдестал.

Догма – догмат

Донька, донечка, дочка,

Дай-но глечик молока.

 Ох, і здорова чорноброва:

Нарубала сама дрова.

Купив господар жалюзі,

Сказав повішати слузі.

Маю гарний заробіток –

Печиво куплю для діток.

Парадний меч дворучний

Для бою був не дуже зручний.

Стогін зрання й зітхання,

З теплим ліжком розставання.

Раптом застібка зламалась –

І Олеся розридалась.

Не злякався Шевченко заслання –

Написав українцям «Послання…».

Зубожіння чекає тих людей,

Розпестив хто своїх дітей.

Листоноша не встиг листи

По адресах розвезти.

Троянда у вазі завчасу

Губить силу й красу.

У саду треба її залишити,

Щоб могла вона сонцю радіти.

Закрутку я на руці зробив

І кровотечу зупинив.