Казка? А чому ні?! (частина третя)

Глава 3

Про те чому вода в океані синя, а пісок на суші жовтий.

Коли Вітер – Пустун викрав червону фарбу, Сонце дуже засмутилося, бо все ж таки більша частина її дісталася не наряду Землі, а розлетілася по Всесвіту. Воно так сумувало! Але подруга заспокоїла:

Не переймайся. Дивись, яка я ошатна, немов червоні намистинки прикрасили мою сукню. Ах, як я вдячна тобі за твою доброту й турботу. І вона знов закрутилася навколо Світила у своєму вічному танці, ніби балерина , що виконує фуете.

— Ну що ж, ти , дійсно, гарна, але один колір ( хоч і такий яскравий) — це , на мою думку, замало, — вступило в розмову Небо. – Тобі не вистачає моєї небесної сині. І я подарую її тобі. Ось, візьми цей тюбик із СИНЬОЮ фарбою.

Саме тоді вода в усіх ріках, озерах, морях, океанах і навіть у маленьких калюжах стала кольору синього неба й миготіла, переливалась під сонячними променями , як зоряне шатро.

Але синьою стала не лише вода, а й квіти ( ті, які не були вже червоними), трава, листя на деревах. О, а як собою пишалося Небо.

Ну, чи я не молодець? Я справжнісінький художник!!! – воно так раділо, що не побачило розгубленості Землі.
Цей колір мені до вподоби, але чи не забагато його, адже моє плаття майже злилося із твоїм одягом,за винятком червоних квітів й небагатьох білих клаптиків , на яких фарба не потрапила.
Так. Ти маєш рацію. Що ж робити?
Я знаю! – скрикнуло Сонце, яке спостерігало за тим, що відбувалося.– Знаю, який колір врятує твоє вбрання. І він у мене є. Я подарую тобі останній тюбик, що залишився. У ньому фарба найтеплішого, найсвітлішого кольору…
Який же? Говори швидше, мені дуже-дуже цікаво, – нетерпляче перервала Планета.
Відгадай! Такого кольору мій промінь і…
Я зрозуміла! Жовтий!
Так.

Сонце торкнулося своїм променем, у якому був тюбик із жовтою фарбою, суші. І стали пісок, глина й деякі квіти, овочі, плоди на деревах і кущах — ЖОВТИМИ.