Казка? А чому ні? (частина восьма — остання)

Про те, як у Землі зявилася корона

Після всіх цих пригод Земля стала такою різнобарвною, яскравою, просто очей не відвести. Всі жителі Всесвіту милувалися нею, захоплювалися її красою. Скільки не намагалися Злі Сили завадити перетворенню Землі на найкрасивішу планету, нічого в них не вийшло. Перемогла дружба.

Про теплі й холодні кольори

Треба сказати, що кольори в одязі Землі розподілилися не однаково. Там, де сонячні промені пригрівали сильніше, було тепло й можна було бачити червоний, оранжевий, жовтий кольори. А там, де лише легенько торкалися поверхні, не нагріваючи її , — зелений, синій, блакитний, фіолетовий, тому що було холодно. Так ці кольори й стали називати. Ті, в яких відчувається присутність сонця, – теплі. А ті, де більше синяви холодного неба, — холодні. І тільки на вершинах гір залишився білий сніг.

З того часу, якщо на полотні художника багато жовтого, червоного, оранжевого та їхніх відтінків,то говорять, що воно написано в теплих тонах,

для порівняння
Анатолій Биков «Очерет»

а якщо зеленого, синього, фіолетового,- у холодних.

для порівняння
Анатолій Биков «Очерет»

Тому, коли захочеш зобразити літній сонячний день, то бери більше теплих фарб. А хочеш перенести на картину похмуру, дощову погоду або холодний (хай і сонячний) зимовий день – звернись до холодних кольорів.

       Але не думай, що можна зображати так лише природу (пейзажі). Художники ніби грають із фарбами. Вони пишуть натюрморти (нежива, мертва натура), портрети (зображення людей на полотні) в холодних і теплих кольорах. Ось подивись на ці репродукції.

А.В. Тропінін Портрет В.А. Тропініна

 

Томас Гейнсборо «Дама в блакитному»

 

фото «Дари осені»

 

натюрморт в холодних тонах

Отже, ти вже порахував, напевно,скільки кольорів прикрасили плаття Планети. Так – СІМ. Всіх їх можна побачити в короні Землі, яку люди називають РАЙДУГА. А як з’явилася ВЕСЕЛКА ( так по-іншому зветься Райдуга), зараз розповім.

 Як дощики райдугу створили.      

Сонце сяяло вже декілька днів, зраділо, що всі Дощі й Буря сховалися й більше нікому не шкодять. Але й без води не можна: квіти, тварини – все живе хотіло пити.

  • Де ж Дощик? – спитала Земля й тихенько стала наспівувати:     
  •  Дощику! Де подівся ти?

          Вянуть квіти без води.

          Прошу швидше прилітай,

          Друзів моїх напувай.

       Почув Весняний Дощик цю пісеньку й у ту ж мить прилетів на білій хмаринці, схожій на летючий корабель. А тут і його брат Літній Дощик, наче стріла, принісся на хмарі-ракеті. Та й Осінній Дощик не змусив чекати на себе. Утворили брати в небі хоровод, взялися за руки — й полив веселий дощик, який приніс свіжість весни,тепло літа, прохолоду осені. Краплі змочили суху землю, помили зелені листочки на деревах, тварини змогли напитися – вся природа зраділа.

Сміялася Земля, веселилося Сонце. Сяйво сонячного проміння віддзеркалювався в дощових краплях на листі, ягодах, квітах, траві – і над Землею з’явилася корона , розфарбована у сім кольорів. Здогадався в які? Правильно – ЧЕРВОНИЙ, ОРАНЖЕВИЙ, ЖОВТИЙ, ЗЕЛЕНИЙ, БЛАКИТНИЙ, СИНІЙ, ФІОЛЕТОВИЙ. Це була — ВЕСЕЛКА.

       Наряд нашої героїні був завершений – прекрасна бальна сукня й корона, що переливалася сімома кольорами на сонці.

Відтоді, коли сяє Сонечко і йде Дощик , над Землею встає РАЙДУГА.

ЗАВДАННЯ.

Для найменших: розфарбуй райдугу на розмальовці.

Найстарших: спробуй зобразити на картині те, що було описано в останній главі: Землю, Дощики на хмарках, Сонце, Райдугу.

 

Післямова

        Ось і вся казка про Землю й Сонце, про те, як наша Планета стала такою прекрасною. Я сподіваюсь, що мій юний читач – маленький художник – тепер не просто зможе змішувати фарби, а й буде намагатися зберегти красу Землі. Планета, на якій ми з тобою живемо, повинна залишатися такою ж яскравою, ніжною, різнокольоровою. Її не зможуть знищити ні бурі, ні зливи, якщо тільки люди будуть піклуватися про неї: не забруднювати річки, моря й океани нафтою, сушу – отруйними відходами, повітря – вихлопними газами. Бо інакше зникне райдуга, Земля знову стане чорно-білою, непоказною, як була, її сховає Морок. І навіть Сонце й Небо не врятують.

       Пам’ятай про це.