Вчимо напам’ять поезії Богдана-Ігоря Антонича, або як не слухати 36 разів одне й те ж.

             Питання «Для чого вчити вірші напам’ять?» останнім часом чує все частіше? Особливо від батьків старшокласників. Самі здобувачі освіти теж не завжди розуміють це.  Чи доводилося вам чути такий діалог або самому ставати його учасником:

Учитель: Завдання додому: вивчити поезію О.Олеся «Чари ночі».

Учень: Ого! Знову вірш! Ще й такий великий!

Учитель: Нічого обурюватися! Так вимагає програма з української літератури.

Учень: Хто ці програми укладає? Я не збираюся вчитися в театральному виші.

Учитель: Вивчення віршів тренує вашу пам’ять.

Учень: Нащо її тренувати. Все, що мені потрібно, я й так не забуду або знайду в інтернеті…

Учитель: Досить сперечатися.  Не вивчете, матимете одиницю!

              Навіть коли вірш невеликий (8-12 рядків), запитань не менше: «Тю, такий маленький! І нащо взагалі його вчити?» Ми, вчителі зажди обурюємося й абсолютно щиро не розуміємо цих вередливих учнів. Але ( якщо чесно?) і нам самим не до вподоби 36 разів слухати одне й те ж. Виникає запитання: «Що робити? Програму треба виконувати. Та й ЗНО не за горами!» 

            Переді мною постала та ж сама проблема, коли після ознайомлення з творчістю Богдана-Ігоря Антонича мої одинадцятикласники повинні були вивчити один з трьох його віршів («Різдво», «Зелена Євангелія», «Коляда») напам’ять. Дякувати Богу, вони у мене натури творчі й не проти поекспериментувати. Тож, знаючи це, я запропонувала їм об’єднатися  в групи по троє і презентувати ці поезії, ввівши їх у певний контекст. Абсолютно неочікуваним було, коли одна з груп продемонструвала  «науковий підхід».  Інші зробили полілог, використавши в якості реплік чотирьох милих бабусь рядки поезій Антонича. Третя група за допомогою підготовленої презентації і ребусів розкрила підтексти віршів. Далі пропоную ознайомитися з тим, що вийшло.

Презентація 1

Світлана: Вислів про те, що всі люди різні — не просто фраза. Кожен з нас по-різному сприймає інформацію і реагує на неї. У залежності від способу сприйняття ми ділимося на візуалів, аудіалів та кінестетиків.

Марія: Це три основні типи мислення людини, і дуже важливо враховувати цей фактор, особливо викладачам під час навчання дитини.

Ярослава: Три типи людей — три способи мислення, які кардинально відрізняються один від одного. Наша команда організовує спеціальні заходи для кожного з цих типів. Сьогодні ми завітаємо на виставку для візуалів.

Світлана: До речі, згідно зі статистикою, вонискладають 35% населення. Візуали сприймають завнішній світ через образи, фантазію, уяву. У цьому процесі головну роль відіграє зір.

Марія: Сьогодні на виставці представлені колажі за віршами Богдана-Ігоря Антонича.

Ярослава: Тут ви можете побачити візуалізацію твору «Різдво» (декламація)

Народився бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий.

Ніч у сніговій завії
крутиться довкола стріх.
У долоні у Марії
місяць — золотий горіх.

Світлана: Далі зупинимося на вірші «Коляда»

Тешуть теслі з срібла сани,
стелиться сніжиста путь.
На тих санях в синь незнану
Дитя боже повезуть.
Тешуть теслі з срібла сани,
сняться веснянії сни.
На тих санях Ясна Пані,
очі наче у сарни.
Ходить сонце у крисані,
спить слов’янськеє Дитя.
Їдуть сани, плаче Пані,
снігом стелиться життя.
 
 
 
Марія: Останній колаж — вірш «Зелена Євангелія»
Весна — неначе карусель,
на каруселі білі коні.
Гірське село в садах морель,
і місяць, мов тюльпан, червоний.
Стіл ясеновий, на столі
слов’янський дзбан,  у дзбані сонце.
Ти поклоняйся лиш землі,
землі стобарвній, наче сон цей!

Ярослава: Сподіваємся, ви підтримаєте нашу ідею та відвідаєте інші виставки, які діють у восьми містах України, та знайдете свій метод кращого запам’ятовування.

Презентація 2

https://youtu.be/zpbhdR6PHjMhttp://

 

Презентація 3

https://drive.google.com/file/d/1krCFdpxTkuJnn-u-HcqCpklcrk4XrziA/view?usp=sharing