Казка! А чому ні? (частина п’ята)

Глава 5

Про те, як Дощ – Проливень став дощиком. А ще  — про голубу фарбу.

Зрозуміла Буря, що не може заподіяти лиха Землі, щоб помститися за те, що Планеті так пощастило, і звернулася до Дощу –Проливню.

• Полинь на цю задаваку! Залий її! Поринь суцільним дощовим потоком і змий всі фарби з її одягу !!! Ніхто не повинен бути різнокольоровим! Сірий, чорний – ось яким повинен бути Всесвіт. А там і до Сонця можна дістатися, щоб не сяяло!

• Я згоден, – відповів Дощ ,  бо й сам вже давно хотів позмагатися із Сонцем: хто  сильніший, а тут така нагода. Припустив так, що за дощовою стіною нічого не було видно.  Небо і зірки намагалися пробитися крізь краплі, але тоді цей противний Хлющ починав лити ще сильніше. Так тривало 10 днів. Ріки вийшли з берегів, море затопило суходіл.

• Що ж робити? Моє вбрання знов стане чорно-білим. Он вже й верхівки гір втратили  свою блакить . І друзі не можуть прийти на допомогу, —  хлипала Земля.

Але це добра казка. І в ній, як завжди, добро перемагає зло. Так сталося й зараз. Маленької слабкої Планети раптом торкнувся  сонячний промінь. Потім інший, потім ще один.

Й ось саме Сонце вийшло із-за хмар і сердито закричало:

• Як?! Ви наважились боротися зі мною?! Ви ображаєте моїх друзів?! Невже  вам подобається бути злими, нести горе іншим?! – але трохи заспокоївшись, додало: — Адже ти, Буре, можеш стати легким , грайливим Вітерцем  і дарувати прохолоду в спекотний день. А ти, Проливню, якщо станеш веселим теплим Дощиком, то подаруєш життя багатьом рослинам і тваринам. Зупиніться!

Стало Бурі соромно – і перетворилася вона на легкий морський вітерець — Бриз, який вдень весело грав із білими пухнастими хмаринками, а ввечері заколисував їх, наспівуючи  таку пісеньку:

Баю – бай, хмаринки білі,

Місяць в небі. Ніч зійшла.

Я тихенько вас колишу,

Спати час — прийшла пора.

Не біжіть, а подивіться:

На Землі яка краса!

Зорі в ріках засіяли,

Шелестять в полях вівса.

Баю-бай, скоріш лягайте,

Зупиніться хоч на мить

Хай вам лебеді насняться

Й неба вічного блакить .

А Проливень став Дощиком, який напував все живе життєдайною вологою. Нарешті все стало на свої місця. Сонце обійняло своїми променями Землю.  А  Сонячні Зайчики весело стрибали по квітах і деревах. І тоді всі, навіть далекі холодні зірки,  побачили, що наряд Планети переливається , миготить…

І (о диво!) серед уже знайомих кольорів з’явився новий. Він був схожий на синій , але прозоріший, ніжніший. Такою стала вода в ріках, озерах, струмках. Ти, мабуть, здогадався, що це БЛАКИТНИЙ. Але я відкрию тобі, мій маленький допитливий читачу, ще одну таємницю. Цей колір має не одну назву , а декілька: ГОЛУБИЙ, НЕБЕСНИЙ, ЛАЗУРНИЙ, БІРЮЗОВИЙ, АКВАМАРИНОВИЙ, БАРВИНКОВИЙ…

ЗАВДАННЯ. Візьми синю фарбу, додай  води за допомогою пензля. Який колір у тебе вийшов?  Намалюй річку, або небо і білі хмаринки на ньому, або море і його мешканців.

А ще: ти коли-небудь грав у таку гру: «На що схожа хмарка?»   Ось подивись на ці і спробуй придумати свою хмаринку: добру чи сердиту, схожу на лоша чи овечку.