Казка! А чому ні? (частина п’ята)
Глава 5
Про те, як Дощ – Проливень став дощиком. А ще — про голубу фарбу.
Зрозуміла Буря, що не може заподіяти лиха Землі, щоб помститися за те, що Планеті так пощастило, і звернулася до Дощу –Проливню.
- Полинь на цю задаваку! Залий її! Поринь суцільним дощовим потоком і змий всі фарби з її одягу !!! Ніхто не повинен бути різнокольоровим! Сірий, чорний – ось яким повинен бути Всесвіт. А там і до Сонця можна дістатися, щоб не сяяло!
- Я згоден, – відповів Дощ , бо й сам вже давно хотів позмагатися із Сонцем: хто сильніший, а тут така нагода. Припустив так, що за дощовою стіною нічого не було видно. Небо і зірки намагалися пробитися крізь краплі, але тоді цей противний Хлющ починав лити ще сильніше. Так тривало 10 днів. Ріки вийшли з берегів, море затопило суходіл.
- Що ж робити? Моє вбрання знов стане чорно-білим. Он вже й верхівки гір втратили свою блакить . І друзі не можуть прийти на допомогу, — хлипала Земля.
Але це добра казка. І в ній, як завжди, добро перемагає зло. Так сталося й зараз. Маленької слабкої Планети раптом торкнувся сонячний промінь. Потім інший, потім ще один.
Й ось саме Сонце вийшло із-за хмар і сердито закричало:
- Як?! Ви наважились боротися зі мною?! Ви ображаєте моїх друзів?! Невже вам подобається бути злими, нести горе іншим?! – але трохи заспокоївшись, додало: — Адже ти, Буре, можеш стати легким , грайливим Вітерцем і дарувати прохолоду в спекотний день. А ти, Проливню, якщо станеш веселим теплим Дощиком, то подаруєш життя багатьом рослинам і тваринам. Зупиніться!
Стало Бурі соромно – і перетворилася вона на легкий морський вітерець — Бриз, який вдень весело грав із білими пухнастими хмаринками, а ввечері заколисував їх, наспівуючи таку пісеньку:
Баю – бай, хмаринки білі,
Місяць в небі. Ніч зійшла.
Я тихенько вас колишу,
Спати час — прийшла пора.
Не біжіть, а подивіться:
На Землі яка краса!
Зорі в ріках засіяли,
Шелестять в полях вівса.
Баю-бай, скоріш лягайте,
Зупиніться хоч на мить
Хай вам лебеді насняться
Й неба вічного блакить .
А Проливень став Дощиком, який напував все живе життєдайною вологою. Нарешті все стало на свої місця. Сонце обійняло своїми променями Землю. А Сонячні Зайчики весело стрибали по квітах і деревах. І тоді всі, навіть далекі холодні зірки, побачили, що наряд Планети переливається , миготить…
І (о диво!) серед уже знайомих кольорів з’явився новий. Він був схожий на синій , але прозоріший, ніжніший. Такою стала вода в ріках, озерах, струмках. Ти, мабуть, здогадався, що це БЛАКИТНИЙ. Але я відкрию тобі, мій маленький допитливий читачу, ще одну таємницю. Цей колір має не одну назву , а декілька: ГОЛУБИЙ, НЕБЕСНИЙ, ЛАЗУРНИЙ, БІРЮЗОВИЙ, АКВАМАРИНОВИЙ, БАРВИНКОВИЙ…
ЗАВДАННЯ. Візьми синю фарбу, додай води за допомогою пензля. Який колір у тебе вийшов? Намалюй річку, або небо і білі хмаринки на ньому, або море і його мешканців.
А ще: ти коли-небудь грав у таку гру: «На що схожа хмарка?» Ось подивись на ці і спробуй придумати свою хмаринку: добру чи сердиту, схожу на лоша чи овечку.
